FOLIO I · МИСЛИТЕЛІ · ПОК. 04 · № 004

Friedrich August von Hayek

Праці
54
Статті
410
Покоління
4.
Портрет: Friedrich August von HayekПортрет: Friedrich August von Hayek: Portrait Hayek (Mises Institute) (2009)Портрет: Friedrich August von Hayek: Ehrengrab Hayek, Neustifter Friedhof Wien (2009)
FOL. 04 · N° 004 · Friedrich August von Hayek
БІОГРАФІЯ

Життя і творчість

Після складання матури у віденській Єлизаветинській гімназії та участі офіцером у Першій світовій війні він записався на правознавство в Університеті Відня, проте більшу частину часу займався змістом політичної економії, психології, теорії науки та філософії. Hayek читав Carl Menger та Eugen von Böhm-Bawerk, зав'язав перші контакти з Австрійською школою й познайомився також із членами Віденського гуртка. Як і багато хто з його покоління, що повернувся з полів битв Першої світової війни, він симпатизував соціалістичним ідеям, однак завдяки прочитанню праці Die Gemeinwirtschaft (Усуспільнене господарство, 1922) Ludwig von Mises, що містила доказ неможливості економічного розрахунку в соціалістичній спільноті, швидко змінив свою думку. Досить скоро Mises розгледів талант Hayek, запросив його на свій приватний семінар і разом із ним заснував Австрійський інститут дослідження економічної кон'юнктури, у якому Hayek від 1927 року зміг провадити «важку піонерську працю на економічному ґрунті». Наприкінці 1930-х років, коли він поступово став головним опонентом John Maynard Keynes (1883–1946), Hayek, однак, дедалі більше потрапляв у наукову ізоляцію. 1941 року він почав підготовчу роботу над The Road to Serfdom (Шлях до рабства), наполегливим аналізом соціалізмів Німеччини та Радянського Союзу, який, утім, описував і демократичний соціалізм як поступовий шлях до поневолення. Книжка, що вийшла 1944 року під час Другої світової війни, стала гучним публіцистичним успіхом і зробила Hayek всесвітньо відомим. 1947 року йому вдалося поблизу Веве на Женевському озері зібрати 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Wilhelm Röpke (1899–1966), Walter Eucken (1891–1950), Ludwig Erhard (1897–1977), Milton Friedman (1912–2006), Henry Hazlitt (1894–1983), Karl Popper, Fritz Machlup, Lionel Robbins (1898–1984), а також Ludwig von Mises, щоб на широкій основі обговорити майбутнє лібералізму. Праці Hayek, однак, виходили далеко за межі суто економіки. Тож у фахових колах він вважався не лише економістом, а й філософом права, етиком, соціальним теоретиком, істориком ідей, юристом, теоретиком науки, теоретиком систем і теоретичним психологом.
Метадані
8. Mai 1899
у місті Wien
23. März 1992
4-те покоління
Етапи життя

Етапи

  1. 1899
    1899
    Народження

    Народився 8 травня 1899 року у Відні.[1]

  2. 1917
    1917
    Матура в Єлизаветинській гімназії– приблизно

    Матура у віденській Єлизаветинській гімназії.

  3. ⁦1917–1918⁩
    ⁦1917–1918⁩
    Офіцер у Першій світовій війні

    1917 року вступив до артилерійського полку та воював на італійському фронті; зазнав пошкодження слуху на ліве вухо.

  4. ⁦1918–1923⁩
    ⁦1918–1923⁩
    Навчання в Університеті Відня– приблизно

    Після війни записався на правничі студії у Віденському університеті, проте займався переважно економічною теорією, психологією, теорією науки та філософією. Читав Carl Menger і Eugen von Böhm-Bawerk, зав'язав перші контакти з австрійською школою та познайомився з учасниками Віденського гуртка.

  5. 1921
    1921
    Докторат із правничих наук

    1921 року здобув у Університеті Відня ступінь доктора правознавства (Dr. iur.) під керівництвом Friedrich von Wieser.[6]

  6. 1922
    1922
    Розрив із соціалізмом завдяки читанню Mises

    Завдяки читанню праці «Die Gemeinwirtschaft» (Усуспільнене господарство, 1922) Ludwig von Mises, яка довела неможливість економічного розрахунку в соціалістичній спільноті, відійшов від своїх соціалістичних симпатій.[1]

  7. 1923
    1923
    Докторат державних наук

    1923 року здобув ступінь доктора державних наук (Dr. rer. pol.) в Університеті Відня.[7]

  8. ⁦1923–1924⁩
    ⁦1923–1924⁩
    Науковий асистент New York University

    У 1923/1924 роках працював науковим асистентом у Jeremiah Jenks в New York University, де укладав макроекономічні дані.[8]

  9. 1926
    1926
    Одруження з Hella von Fritsch

    У серпні 1926 року одружився з Helene Berta Maria von Fritsch («Hella»).[9]

  10. 1927
    1927
    Австрійський інститут дослідження економічної кон'юнктури

    Заснував разом із Mises Австрійський інститут дослідження економічної кон'юнктури, де Hayek із 1927 року здійснював «важку піонерську працю над економічною основою». Mises ще раніше розпізнав його талант і запросив його на приватний семінар.[1]

  11. 1929
    1929
    Габілітація у Віденському університеті

    Габілітувався 1929 року у Віденському університеті працею «Geldtheorie und Konjunkturtheorie» (Теорія грошей і теорія економічного циклу).[16]

  12. ⁦1931–1950⁩
    ⁦1931–1950⁩
    Туківська професура в LSE

    Призначений 1931 року на посаду Tooke Professor of Economic Science and Statistics у London School of Economics; викладав там теорію економічних циклів і провадив суперечку поколінь із Keynes.[1]

  13. 1938
    1938
    Британське громадянство

    1938 року прийняв британське громадянство й відмовився повертатися до анексованої націонал-соціалістами Австрії.[18]

  14. 1941
    1941
    Підготовча робота над «The Road to Serfdom» (Шлях до рабства)

    1941 року розпочав підготовчу роботу над «The Road to Serfdom» (Шлях до рабства), аналізом соціалізмів Німеччини та Радянського Союзу, а також демократичного соціалізму як поступового шляху до неволі.

  15. 1944
    1944
    «Шлях до рабства» («The Road to Serfdom»)

    Вихід «Шляху до рабства» («The Road to Serfdom») 1944 року в Лондоні; книга мала разючий видавничий успіх, була продана понад 2,25 мільйона разів і зробила Hayek всесвітньо відомим.

  16. 1947
    1947
    Заснування Mont Pèlerin Society

    1947 року зібрав у Веве на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Wilhelm Röpke, Walter Eucken, Ludwig Erhard, Milton Friedman, Henry Hazlitt, Karl Popper, Fritz Machlup, Lionel Robbins і Ludwig von Mises, щоб заснувати Товариство Мон-Пелерен (Mont Pèlerin Society).

  17. 1950
    1950
    Розлучення та друге одруження

    У липні 1950 року розлучився з Hella та того ж місяця одружився зі своєю кузиною Helene Bitterlich.[10]

  18. ⁦1950–1962⁩
    ⁦1950–1962⁩
    Committee on Social Thought, University of Chicago

    Від 1950 року протягом дванадцяти років викладав як професор у Committee on Social Thought при University of Chicago.[1]

  19. 1960
    1960
    «The Constitution of Liberty»

    Вихід 1960 року праці «The Constitution of Liberty», синтезу його ліберальної конституційної та правової філософії.[11]

  20. ⁦1962–1968⁩
    ⁦1962–1968⁩
    Кафедра в університеті Фрайбурга

    Кафедра економічної політики в Albert-Ludwigs-Universität Freiburg з 1962 до 1968 року.[12]

  21. ⁦1969–1977⁩
    ⁦1969–1977⁩
    Професура в Зальцбурзькому університеті

    Почесний професор Зальцбурзького університету з 1969 до 1977 року.[13]

  22. 1974
    1974
    Нобелівська премія з економічних наук

    9 жовтня 1974 року (вручено в грудні 1974 року у Стокгольмі) отримав Премію Альфреда Нобеля з економічних наук разом із Gunnar Myrdal за свою піонерську працю з теорії грошей та інституційних передумов економічного ладу.[1]

  23. ⁦1977–1992⁩
    ⁦1977–1992⁩
    Повернення до Фрайбурга

    1977 року повернувся до Фрайбурга-ім-Брайсгау й залишався там до своєї смерті 1992 року.[13]

  24. 1984
    1984
    Companion of Honour

    Прийняття до Order of the Companions of Honour 1984 року (Birthday Honours від королеви Elisabeth II.).[19]

  25. 1991
    1991
    Presidential Medal of Freedom

    1991 року отримав Президентську медаль Свободи з рук президента США George H. W. Bush.[20]

  26. 1992
    1992
    Смерть

    Помер 23 березня 1992 року у Фрайбурзі-ім-Брайсгау.

Зв'язки

Впливи

Під впливом · 5
  1. 1921
    1921

    Hayek 1921 року здобув у Віденському університеті ступінь доктора права (Dr. iur.) під керівництвом Friedrich von Wieser, найвідданішим учнем якого він став («his most faithful disciple»).

  2. ⁦1922–1931⁩
    ⁦1922–1931⁩

    Завдяки читанню праці «Die Gemeinwirtschaft» (1922) Ludwig von Mises, яка містила доведення неможливості економічного розрахунку в соціалістичній спільноті, відмовився від своїх соціалістичних симпатій. Досить скоро Mises розпізнав талант Hayek і запросив його до свого приватного семінару.[1]

  3. ⁦1931–1946⁩
    ⁦1931–1946⁩
    John Maynard Keynes⁦(1883–1946)⁩ · Cambridge School

    Наприкінці 1930-х років поступово став головним опонентом John Maynard Keynes (1883-1946), проте дедалі більше потрапляв у наукову ізоляцію.

  4. —
    —

    mises.org-Strigl-Biographie nennt Hayek explizit als von Strigl geprägten Schüler: „Strigl shaped the minds of Hayek, Haberler, Machlup, Morgenstern, and other future great Viennese economists more than any other teacher." Hayek-Nachruf 1942: „with his death disappears the figure on whom one's hope for a preservation of the tradition of Vienna as a centre of economic teaching... had largely rested."[3]

  5. —
    —
    Ludwig Wittgenstein⁦(1889–1951)⁩ · Wiener Kreis (Sprachphilosophie)

    Wittgenstein war ein Cousin Hayeks; in der Wikipedia-Infobox „Influences" als philosophischer Bezugspunkt geführt.[14]

Вплинув на · 6
  1. ⁦1930–1935⁩
    ⁦1930–1935⁩

    Безпосередня учениця Friedrich August von Hayek; 1935 року подала до LSE свою дисертацію «The Rationale of Central Banking and the Free Banking Alternative», написану під керівництвом Hayek.[5]

  2. ⁦1931–1950⁩
    ⁦1931–1950⁩
    W. Arthur Lewis⁦(1915–1991)⁩ · Entwicklungsökonomie

    Lewis навчався у 1930-х роках у Hayek у Лондонській школі економіки (LSE).[15]

  3. ⁦1931–1950⁩
    ⁦1931–1950⁩
    Ronald Coase⁦(1910–2013)⁩ · Chicago School / New Institutional Economics

    У 1930-х роках Coase навчався як студент у Hayek у London School of Economics.[15]

  4. 1933
    1933

    У LSE Lachmann належав до найближчого академічного оточення Hayek і розвинув далі радикальний суб'єктивізм у межах цієї лінії.

  5. ⁦1961–1968⁩
    ⁦1961–1968⁩

    Своїми працями та укладеною антологією «Logik der Freiheit» («Логіка свободи») суттєво посприяв відродженню традиції австрійської школи, і насамперед творчості Hayek, у німецькомовному просторі.

  6. —
    —

    Після того як Shackle розпочав свою докторську працю під керівництвом Hayek, він згодом звернувся до радикального суб'єктивізму і довів його аж до нігілізму.

Приватний семінар, колеги, Mont Pèlerin · 20
  1. ⁦1920–1934⁩
    ⁦1920–1934⁩

    Співучасник приватного семінару Mises у Відні.[22]

  2. 1927
    1927

    Спільно з Mises заснував Австрійський інститут дослідження економічної кон'юнктури, у якому Hayek із 1927 року виконував «важку піонерську працю над економічною основою».

  3. ⁦1928–1931⁩
    ⁦1928–1931⁩

    Haberler частково проводив свої заняття у Віденському університеті спільно з Friedrich August von Hayek.

  4. ⁦1929–1934⁩
    ⁦1929–1934⁩

    Обидва учасники приватного семінару Mises; водночас попередник і наступник на чолі інституту досліджень економічної кон'юнктури (Hayek до 1931 року, Morgenstern 1931–38).[4]

  5. ⁦1935–1948⁩
    ⁦1935–1948⁩

    Після завершення навчання колега Friedrich August von Hayek у London School of Economics; співпраця тривала до переходу в Johannesburg 1948 року.

  6. 1947
    1947
    Frank Knight⁦(1885–1972)⁩ · Chicago School

    Frank Knight належав до установчих зборів Mont Pèlerin Society 1947 року і брав участь у виборі назви.[23]

  7. 1947
    1947

    Versammelte 1947 bei Vevey am Genfer See 39 nicht-kollektivistische Denker aus aller Welt, unter ihnen Fritz Machlup, zur Gründung der Mont Pèlerin Society. Reihenfolge nach Geburtsjahr (Machlup 1902 vor Hayek 1899 – hier Hayek vor Machlup).

  8. ⁦1947–1931⁩
    ⁦1947–1931⁩

    У 1947 році зібрав поблизу Веве на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Ludwig von Mises, для заснування Mont Pèlerin Society.[1]

  9. 1947
    1947
    George Stigler⁦(1911–1991)⁩ · Chicago School

    George Stigler належав до установчих зборів Mont Pèlerin Society 1947 року.[23]

  10. 1947
    1947
    Henry Hazlitt⁦(1894–1993)⁩ · US-Libertarismus

    У 1947 році зібрав поблизу Веве на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Henry Hazlitt, для заснування Mont Pèlerin Society.

  11. 1947
    1947
    Karl Popper⁦(1902–1994)⁩ · Kritischer Rationalismus

    Зібрав 1947 року поблизу Vevey на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Karl Popper, для заснування товариства Mont Pèlerin Society.

  12. ⁦1947–1950⁩
    ⁦1947–1950⁩
    Lionel Robbins⁦(1898–1984)⁩ · LSE

    Зібрав 1947 року поблизу Vevey на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Lionel Robbins, для заснування товариства Mont Pèlerin Society.

  13. 1947
    1947
    Ludwig Erhard⁦(1897–1977)⁩ · Ordoliberalismus

    Зібрав 1947 року поблизу Vevey на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Ludwig Erhard, для заснування товариства Mont Pèlerin Society.

  14. 1947
    1947
    Milton Friedman⁦(1912–2006)⁩ · Chicago School

    Зібрав 1947 року поблизу Vevey на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Milton Friedman, для заснування товариства Mont Pèlerin Society.

  15. 1947
    1947
    Walter Eucken⁦(1891–1950)⁩ · Ordoliberalismus

    Зібрав 1947 року поблизу Vevey на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Walter Eucken, для заснування товариства Mont Pèlerin Society.

  16. 1947
    1947
    Wilhelm Röpke⁦(1899–1966)⁩ · Ordoliberalismus

    Зібрав 1947 року поблизу Vevey на Женевському озері 39 неколективістських мислителів з усього світу, серед них Wilhelm Röpke, для заснування товариства Mont Pèlerin Society.

  17. ⁦1948–1976⁩
    ⁦1948–1976⁩

    1948 року, через рік після заснування Hayek товариства Mont Pèlerin Society, разом зі своїм чоловіком Friedrich A. Lutz стала членом цього товариства; Friedrich Lutz згодом двічі обіймав посаду президента MPS.[21]

  18. 1948
    1948

    Належав до заснованого Hayek Товариства Mont Pèlerin; вступив 1948 року.

  19. ⁦1996–2012⁩
    ⁦1996–2012⁩

    1996 року став членом Mont Pèlerin Society, до засновників і ключових постатей якої належав Hayek (сам Hayek помер 1992 року, тож у часі це лише часткове перекриття членства, опосередковане спадщиною Hayek).[24]

  20. —
    —

    Beide Teilnehmer am Mises-Privatseminar in Wien (mises.org Hayek Centenary).[4]

Friedrich August von Hayek у контексті всієї школи: п'ять поколінь, їхні лінії «вчитель–учень», гуртки та колегіальні зв'язки.

ДЖЕРЕЛА ДО ЕТАПІВ І ЗВ'ЯЗКІВ36 посилань · 5 джерел
  • [6]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001), S. 22
  • [7]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001), S. 33
  • [8]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001), S. 35
  • [9]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001)
  • [10]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001), S. 155
  • [11]Hayek: The Constitution of Liberty (1960)
  • [12]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001), S. 218
  • [13]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001), S. 254 · 2×
  • [14]Ebenstein: Friedrich Hayek (2001), S. 245
  • [15]Galbraith: Kaldor Remembered (1991) · 2×
Топографія

Місця діяльності

ПОКАЖЧИК ПРАЦЬ · ХРОНОЛОГІЧНО

Книги

1920-ті
1928
Das Mieterschutzproblem. Nationalökonomische Betrachtungen
ОригіналНімецька
1929
Geldtheorie und Konjunkturtheorie
ОригіналНімецька
Інші видання
  • Monetary Theory and the Trade Cycle1933
    ОригіналАнглійська
Gibt es einen „Widersinn des Sparens“
ОригіналНімецька
1930-ті
1931
Том збирає сім праць, які Hayek написав між 1929 і 1937 роками: Monetary Theory and the Trade Cycle, The Paradox of Saving, Prices and Production, Reflections on Keynes's Treatise on Money, The Mythology of Capital, Investment That Raises the Demand for Capital та Monetary Nationalism and International Stability. Разом вони представляють здійснений Hayek синтез австрійської теорії грошей, капіталу та економічного циклу. Центральний аргумент повторюється протягом усього тому: еластичність грошової маси дає змогу позичковій ставці відсотка відхилятися від природної ставки, спотворюючи часову структуру виробництва і роблячи піднесення та кризу повторюваними за наявної кредитної системи. Hayek спирається на теорію капіталу Böhm-Bawerk та на грошовий аналіз Wicksell і Mises, розвиває її через схему стадій виробництва і виступає проти прибічників стабілізації на основі кількісної теорії, проти Keynes, Knight, а також Foster і Catchings.
ОригіналАнглійська
Інші видання
  • Preise und Produktion
    ОригіналНімецька
  • Prices and Production, revised and enlarged edition1936
    ОригіналАнглійська
1932
[Rezension zu] Edgar Pedro Bruck: Die Preisbildung im deutschen wissenschaftlichen Antiquariatsbuchhandel
ОригіналНімецька
1935
Collectivist Economic Planning
ОригіналАнглійська
1940-ті
1941
The Pure Theory of Capital
ОригіналАнглійська
Інші видання
  • Die reine Theorie des Kapitals
    ОригіналНімецька
1944
The Road to Serfdom
ОригіналАнглійська
Інші видання
  • Der Weg zur Knechtschaft
    ОригіналНімецька
1946
Individualism True And False
ОригіналАнглійська
1948
Individualism and Economic Order
ОригіналАнглійська
Інші видання
  • Individualismus und wirtschaftliche Ordnung1969
    ОригіналНімецька
СТАТТІ · 410 ЗАРЕЄСТРОВАНО

Нариси, рецензії, доповіді

1890-ті
1893
Le krach est inévitable. Les gouvernements créeront de la monnaie pour le retarder
ОригіналФранцузька
1920-ті
1921
Der nordische nationalökonomische Kongress in Stockholm, August bis September 1920
ОригіналНімецька
1922
Die österreichischen Güter, Rechte und Interessen in Italien
ОригіналНімецька
Rezension zu: Siegfried Strakosch, Der Selbstmord eines Volkes
ОригіналНімецька
1923
Leserbrief, in: The New York Times
ОригіналАнглійська
Rezension zu: Boris L. Brasol, Socialism versus Civilisation
ОригіналНімецька
Rezension zu: L. V. Birck, The Theory of Marginal Value
ОригіналНімецька
1924
Das Stabilisierungsproblem in Goldwährungsländern. Eine Übersicht neuerer amerikanischer Literatur
ОригіналНімецька
Diskontpolitik und Warenpreise
ОригіналНімецька
Rezension zu: R. A. Lehfeldt, Die Wiederherstellung der Währungen
ОригіналНімецька
APA
Chicago
Німецький історичний стиль