Eugen von Böhm-Bawerk

Навчався в 1876–1878 роках у Bruno Hildebrand у Єні.[16]

Навчався у 1876–1878 роках під час закордонної подорожі в Karl Knies у Гайдельберзі.[16]

У 1876-1878 роках навчався разом із Wieser у Wilhelm Roscher у Лейпцигу.[16]

Піддав соціалістичну трудову теорію цінності Karl Marx у праці «Die Geschichte und Kritik der Kapitalzinstheorien» (1884) (Історія та критика теорій відсотка на капітал) докладній і послідовно негативній критиці й тим самим заклав підвалини марксизмо-критичної традиції Австрійської школи.[1]

Вивчав 1884–1887 років правознавство в Інсбруцькому університеті, зокрема в Eugen von Böhm-Bawerk; на той час Böhm-Bawerk був професором в Інсбруку.[2]

Навчався в Eugen von Böhm-Bawerk і брав участь у його семінарі у Віденському університеті; разом із Menger один із учителів, що визначили звернення Mises до австрійської школи.[9]

Wandte sich während des Studiums in Wien unter dem Einfluss Eugen von Böhm-Bawerks vor allem der Nationalökonomie zu; Böhm-Bawerk war einer der prägenden akademischen Lehrer der Wiener Studienzeit.[3]

Після здобуття докторського ступеня принагідно займався теорією відсотка Böhm-Bawerk, видав дрібніші праці шанованого ним Böhm-Bawerk, а у своїй габілітаційній праці оновив і розширив критику David Ricardo.[18]

Otto Bauer nahm als Marxist am Privatseminar Böhm-Bawerks 1905-06 an der Universität Wien teil – eine seltene Gelegenheit der direkten Konfrontation zwischen österreichischer Schule und Austromarxismus.

Otto Neurath, згодом філософ Віденського гуртка, належав до учнів Böhm-Bawerk.[14]

Rudolf Hilferding як визначний марксист відвідував 1905–06 років приватний семінар Böhm-Bawerk у Відні.[19]

Навчався і захистив дисертацію 1914 року у Віденському університеті під керівництвом Eugen von Böhm-Bawerk; дисертація з грошового й кредитного господарства з математичним підходом.

Wurde als sehr junger Student in Eugen von Böhm-Bawerks Privatseminar an der Universität Wien aufgenommen; mises.org bezeichnet Strigl als „einen der jüngsten Böhm-Bawerk-Schüler".[12]

Henryk Grossmann zählt laut Wikipedia EN-Infobox zu Böhm-Bawerks „notable students“.

Учень Eugen Böhm-Bawerk під час його викладацької діяльності в Інсбруку; на цій основі 1889 року здобув venia legendi з політичної економії та звернувся до школи граничної корисності.[5]

Провадив із американським економістом John B. Clark відому дискусію про збереження капіталу та період виробництва.[9]

Wieser і Böhm-Bawerk були друзями юності та студентських років у Віденському університеті й водночас шваграми; 1880 року Böhm-Bawerk одружився із сестрою Wieser Paula. Таким чином їхні стосунки були в багатьох аспектах довічним супутництвом.[9]

1892 року як ординарний професор Інсбруцького університету став наступником Eugen von Böhm-Bawerk; інституційна тяглість кафедри в дусі австрійської школи.[7]

Als Privatdozent (1895–1908) und ab Oktober 1898 Ordinarius für politische Ökonomie an der k.k. Exportakademie im Palais Festetics gehörte Feilbogen zur engen Wiener Nationalökonomen-Szene um Böhm-Bawerk, Wieser und Philippovich. Die Mit-Übersetzung des Capitalzins-Anhangs 1903 setzt direkten Arbeitskontakt voraus.

Sieghart diente ab 1894 im k.k. Finanzministerium, in dessen Steuerreform-Arbeit Böhm-Bawerk die treibende Kraft war, und wechselte 1897 ins Ministerratspräsidium — der Beginn seines Aufstiegs unter Körber (NDB Bd. 24, 2010, S. 353 f.).

Schumpeter besuchte Böhm-Bawerks berühmtes Privatseminar an der Universität Wien gemeinsam mit dem jungen Mises (Aufgabenhinweis Pipeline-Briefing).

Strigl wurde als sehr junger Student in Böhm-Bawerks Wiener Privatseminar aufgenommen – Mit-Teilnehmer waren u. a. Otto Bauer, Nikolai Bucharin, Ludwig von Mises, Otto Neurath und Joseph Schumpeter.[12]

Як теоретик цінності суб'єктивістського напряму практично запровадив податкову прогресію під час реформи прямого особового податку разом з Eugen von Böhm-Bawerk як керівним урядовцем.